У яблуневих садах, захищене з усіх сторін горбами в долині розкинулося село Лобачівка. Станеш на тому пагорбі, а вже видно вершечок іншого, і біжить, перебігає думка далі – така ж краса, така ж широчінь і простір!

         Але, на жаль, після зими, коли снігова ковдра тане, і вже не ховає узбіччя, стежки і дороги від сміття в нашому селі, то ця вся краса перестає милувати око.

         Ідеш вулицею, вдихаєш на повні груди цілюще повітря, а очі, хоч заплющ від неприємного видива. Сміття скрізь: обабіч доріг, у центрі села, де розташована школа, церква, обеліск, на автобусній зупинці, куди щодня поспішають дорослі, діти і навіть у новоствореному смітнику навпроти школи.

         Невже всім байдуже, що центр села перетворюється на смітник? На щастя, ні! 

Рятувати село від сміття з ініціативи класних керівників Сайчук М. В., Смаль С. І., Данилюк О. П., Мельничук Л. І. взялися учні місцевої школи. А це заповзяття школярів було підтримане директором школи С.І. Карніцом.

         Працювали всі не покладаючи рук: грабали, замітали, вивозили сміття. Дівчата й хлопці 9 класу замели кожну ще не прибрану вулицю і тротуари в центрі села, а учень того ж класу Невмержицький Вадим разом із Панчуком Денисом із дощенту  заповненого смітника на автобусній зупинці вибрав лопатою цілий віз сміття.

Залюбки, мов маленькі мурашки, працювали й шестикласники, замітаючи дорогу до церкви, а десятикласники й семикласники навели порядок біля обеліска.

       Не забули й про урочище «Звіринець»,зокрема стадіон яке протягом уже чотирьох років впорядковують  учні 8 і 10 класів разом із своїм класним керівником Данилюк О.П.

         Дуже хочеться, щоб ініціатива учнів зробити село чистим, стала хорошим прикладом для всіх жителів і кожного року підтримувалася громадою села.

         Бо ж хіба село не наш дім?!

Сайчук М. В., учитель української мови і літератури ЗОШ І – ІІІ ст. с. Лобачівка.